Вісник Академії адвокатури України

2019 • Том 16 • Число 1(42)

УДК | UDC : 343.98
DOI: 10.37692/visnyk.aau.16.1(42).48-54
Посилання | Cite as:

, Використання інформації, отриманої слідством в результаті аналізу відеозаписів. Вісник Академії адвокатури України. . Том 16. Число 1(42). С. 4854.
DOI: 

Ключові слова | Keywords:

Надійшла до редакції:
Оприлюднена онлайн: 10 жовтня 2019

Copyright © 2019 Бояров В., Масалітін А.

Creative Commons Ця стаття розповсюджується на умовах Ліцензії Creative Commons Із зазначенням авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна

Link to Використання інформації, отриманої слідством в результаті аналізу відеозаписів

Використання інформації, отриманої слідством в результаті аналізу відеозаписів

Віктор Бояров

Віктор Бояров

кандидат юридичних наук • доцент
Академія адвокатури України
Артем Масалітін

Артем Масалітін

інспектор
Управління патрульної поліції ГУ МП України в м. Києві

Анотація | Abstract

В статті автори розглядають деякі особливості використання під час розслідування групових злочинів екстремістського характеру інформації, отриманої в результаті аналізу відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, інших джерел отримання відеозаписів (від засобів масової інформації, очевидців, в результаті проведення негласних слідчих дій тощо) та використання її як доказів.

Постановка проблеми

В останні роки у всьому світі відмічається значне зростання екстремістських проявів: починаючи від таких розповсюджених форм кримінального екстремізму, які мають вигляд збудження національної, расової, релігійної, соціальної ворожнечі та приниження людської гідності – до такого крайнього прояву екстремізму, яким є тероризм.

Ефективність боротьби з екстремізмом багато в чому залежить від наявності окремих криміналістичних методик розслідування певних форм екстремізму, де багато уваги приділяється використанню під час розслідування та судового розгляду спеціальних знань: або шляхом залучення до участі у проведенні слідчих (розшукових) дій спеціалістів, або при підготовці відповідних матеріалів, призначення та безпосередньо – при проведенні певних досліджень в рамках судових експертиз.

Специфіка застосування спеціальних знань у провадженнях про екстремістську діяльність пов’язана, переважно, з особливостями обставин, які підлягають доказуванню: про спосіб вчинення злочину (поширеними є насильницькі злочини та заклики до вчинення таких дій з певною мотивацією), про їх мотивацію, психічний стан підозрюваних та ін.
При цьому йдеться про спеціальні знання в галузі судової медицини, лінгвістики, історії, релігії, політології, етнології, психології, психіатрії, авторознавстві, криміналістики та ін. В умовах складної соціально-економічної обстановки в країні, підтримання екстремістських настроїв значною часткою населення країни, наслідком чого є нестабільність свідків, небажання жертв злочинів (потерпілих) звертатися з заявою про вчинений злочин, ефективність розслідування таких справ багато в чому залежить від рівня використання таких знань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретико-методологічним і практичним проблемам досудового розслідування в кримінальних провадженнях значну увагу приділено в роботах науковців-криміналістів та процесуалістів: В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, А. І. Вінберга, Г. Ф. Горського, В. І. Громова, А. В. Дулова, О. Н. Колесниченка, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, В. А. Колесника, С. С. Чернявського, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова, І. М.  Якимова та ін. Питання використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних проваджень розглянуті в роботах: Т. В. Будко, О. І. Галяшиної, І. В. Гори, Н. І. Клименко, А. І. Комісарова, О. М. Моїсєєва, М. Л. Подкатіліної, Ю. П. Прадіда, О. Р. Ратінова та ін.

Окремі аспекти розслідування кримінальних проваджень про кримінально-карані прояви екстремізм розглядали в своїх роботах вітчизняні науковці-криміналісти: І. М. Білоус, О. П. Кузьменко, А. М. Лазебний, Т. Б. Ламах, М. О. Ларкін, І. М. Осика, П. В. Шалдирван та ін., а також науковці з інших країн: Є. В. Альохін, У. Н. Ахмедов, А. М. Багмет, В. О. Давидов, Д. М. Ерьомін , В. С. Капиця, О. Н. Коршунова, О. В. Михеєв, І. В. Погодін, Д. Г. Скоріков, С. М. Степанов, Г. В. Сергеєва, О. С. Шаталов та ін., які, серед інших, розглядали й деякі особливості використання спеціальних знань, в тому числі і під час дослідження відеозаписів.

Мета дослідження

Метою статті є розгляд питань процесуального використання спеціальних знань під час досліджень відеозаписів подій, пов’язаних із кримінально-караними проявами екстремістської діяльності та їх доказове значення.

Викладення основного матеріалу

Відеоспостереження (як аналогове так і цифрове) в останні роки є невід’ємною функцією комплексної системи безпеки об’єктів. Ці системи широко використовуються у місцях масового скупчення громадян з метою запобігання вчиненню терористичних актів та групових дій екстремістського характеру. При цьому в окремих випадках такі системи є обов’язковим елементом забезпечення безпеки. Так, ст. 3 Європейської конвенції про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів і, зокрема футбольних матчів (прийнята у серпні 1985 р.), покладає на державу обов’язок «… забезпечення залучення достатньої кількості ресурсів для охорони громадського порядку і боротьби з вибухами насильства та неналежною поведінкою, як на безпосередньо прилеглих до стадіонів ділянках і стадіонах, так і на шляхах, якими користуються глядачі…» [1; 2]. Зрозуміло, що у сучасних умовах це можна забезпечити лише в разі широкого застосування відео спостереження з метою контролювання поведінки людей під час масових заходів та фіксації певних подій, дій і поведінки окремих громадян.

Застосування у великих містах камер зовнішнього відео спостереження почали активно використовувати правоохоронні органи, наприклад Великобританії, ще у 90-х роках ХХ ст.: по-перше, для попередження вчинення «вуличних» злочинів, а по-друге, для фіксації злочинних дій вуличних банд, футбольних фанатів, проявів групового хуліганства, екстремізму та ін. Так, тільки комплексна система відео спостереження Києва на початку 2019 р. – це майже 7 тисяч камер відео спостереження, які встановлені у місцях масового перебування людей, у паркових зонах, біля пам’яток культурної спадщини, у всіх в’їздах і виїздах з місця, на мостах, вулицях та автошляхах, територіях соціально-культурного призначення та ін.

Розслідування сучасних групових злочинів, які вчиняються учасниками молодіжних екстремістських груп стикається з таким негативним явищем, характерним для розслідування проваджень зазначеної категорії, як небажання свідків-очевидців давати свідчення, які викривають винних осіб, а потерпілих – звертатися з відповідними заявами про вчинені стосовно них злочини. Все це призводить до створення ситуацій, коли підозрюваних проблематично, а в деяких випадках – неможливо притягнути до відповідальності.

Тому під час розслідування ефективність розслідування багато в чому залежить від широкого застосування оперативно-розшукових заходів (зокрема, пошук даних про осіб, які використовували телефони мобільного зв’язку, перебуваючи поряд із місцем вчинення злочину), негласних слідчих (розшукових) дій, тактичної операції «Захист свідків (потерпілих)», компромісних процедур, спеціальних знань. Саме це є пріоритетними умовами розкриття злочинів зазначеної категорії, викриття винних у скоєнні злочинів.

Враховуючі таку характерну обставину, яка супроводжує групові злочинні дії екстремістські налаштованої молоді, в тому числі, футбольних фанатів (вандалізм, насильство, хуліганство та ін.), а саме – вчинення злочинів у громадських місцях у великих населених пунктах – слідству необхідно враховувати, що зазначені злочинні дії винних часто потрапляють у поле зору засобів зовнішнього відео спостереження, а у разі погромів та інших злочинних дій у приміщеннях – це може бути інформація з камер відео спостереження встановлених у приміщення магазинів, державних установ, театрів, супермаркетів, учбових закладів та інших публічних місцях. Ці ж дії можуть бути зафіксовані відео операторами телевізійних компаній (під час підготовки сюжету для теленовин), інших ЗМІ; крім того, відеозапис таких подій, часто здійснюється випадковими громадянами (перехожими, водіями та пасажирами автотранспорту та ін.), які є їх очевидцями; а також фіксуються на автомобільних відео реєстраторах. Сюжети подій, авторами яких є очевидці, розміщуються у мережі Інтернету. Аналогічні відео-, аудіо- та фотоматеріали можуть бути знайдені під час обшуків, оглядів місця події, затримання підозрюваних та їх особистого обшуку (наприклад, у телефонах, де відображені фотознімки та відеозапис різного роду акцій злочинного змісту, в яких брав участь підозрюваний, селфі та ін.); відео зйомка може проводитися й за допомогою відеокамер, встановлених на безпілотних летальних апаратах тощо.

Всі перелічені матеріали можуть бути об’єктами дослідження в рамках судової експертизи матеріалів і засобів відео- і звукозапису або фото портретної експертизи [3, с. 125].
Вперше, як докази такі матеріали в Україні широко використовувалися під час розслідування масових безпорядків, які мали місце в Києві 9 березня 2001 р. (відомі як акції протесту під лозунгом «Україна без Кучми»). Предметом дослідження в рамках судово-портретної експертизи тоді були відеозаписи, які надійшли від СБ України, ГУ МВС України у м. Києві, Радянського РУ ГУ МВС України у м. Києві, НДЕКЦ МВС України, а також від Національної телекомпанії України, «Нового каналу», ТОВ «Моніторинг телебачення України», ТВО «Новітня історія», ЗАТ «Міжнародний медіа центр СТБ» та телевізійного каналу ISTV.

Експерти (в рамках експертизи матеріалів та засобів відео- і звукозапису) дійшли висновку про те, що представлені на дослідження відеозаписи механічного та електронного монтажу не зазнавали; на них зафіксовані масові безпорядки, які відбулись 9 березня 2001 р. у м. Києві, безпосередніми учасниками яких були засуджені по справі. Зокрема, згідно з висновками портретно-ідентифікаційних експертиз, вбачається, що особи, які беруть участь у подіях 9 березня 2001 р., це засуджені: Л., Г., М., З., К-к, К-ко, Б. та Б-ко [4]. Крім того, потерпілі за відеозаписом впізнали організаторів та активних учасників безпорядків.

Таким чином, під час розслідування, в процесі проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, слідчий отримує інформацію про такі джерела інформації, пов’язані із відеозаписом:

(1) під час огляду місця події в протоколі зазначається про наявність на місці події або поряд з ним камер зовнішнього відео спостереження; аналогічну інформацію отримують в результаті взаємодії слідчого з оперативними працівниками правоохоронних органів, на підставі доручення - шляхом перевірки наявності аналогічних засобів на шляху, наприклад, відходу учасників фан-груп з місця події або на шляху підходу до нього та у відповідних повідомленнях від адміністрації підприємств, організацій та установ, які розташовані у місцях вчинення злочинних екстремістських дій, зокрема, про наявність у певних місцях камер зовнішнього спостереження;

(2) отримання певних інформаційних матеріалів, які є результатом проведення оперативної відео зйомки, яку здійснювали оперативні співробітники, які супроводжували події, які є предметом розслідування;

(3) в результаті моніторингу мережі Інтернету відстежується поява відеозаписів з сюжетами вчинення певних злочинних дій (зроблені випадковими особами – перехожими або мешканцями домів, біля яких сталися відповідні події і які є їх очевидцями). Це також може бути отримання слідчим таких відеоматеріалів шляхом їх надання громадянами (з ініціативи останніх), тобто службовими або фізичними особами, а також підприємствами, установами й організаціями тощо, що не суперечить вимогам ст. 93 КПК України (збирання доказів). При цьому треба враховувати рішення Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 р. у справі за конституційним поданням СБ України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 62 Конституції України. Відповідно до змісту п. 3.4. зазначеного рішення, фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні [5].

(4) фіксація сюжетів телекомпаній про певні події, які показані у новинах або у спеціальних програмах та отримання відповідних матеріалів за запитом слідчого;

(5) відеозапис події злочину, отриманий в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії (наприклад, контролю за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України) [6, п. 4.7]).

Всі перелічені матеріали можуть бути об’єктами дослідження в рамках судової експертизи матеріалів і засобів відео- і звукозапису, яка призначається на підставі клопотання сторін. В цілому науковці визначають наступні ситуації, які потребують спеціальних знань експертів в галузі судової експертизи матеріалів і засобів відео- і звукозапису: пошукові; ідентифікаційні ситуаційні та інформаційно-оціночні [7, с. 34]).

Для зазначеної категорії кримінальних проваджень експерт залучається у випадках, коли необхідно встановити фактичні дані, пов’язані з технікою або технологією виготовлення відеофонограм або у зв’язку з необхідністю ідентифікувати конкретних осіб, їх дій, зміст розмов, в цілому обставин події та ін., що надає слідству важливу інформацію щодо обставин певної події, діях конкретних осіб; встановлення організаторів та активних учасників, підбурювачів; про вчинення конкретними особами провокуючих дій, які, наприклад, викликали ескалацію масових заворушень, опір представникам правоохоронних органів; для встановлення очевидців подій та потерпілих, від яких можна отримати інформацію, в якої зацікавлене слідство та ін. [8, с. 169].

Всі питання, які вирішуються в процесі проведення криміналістичної експертизи матеріалів відеозапису, можна поділити на п’ять груп, які пов’язані:

  • з дослідженням матеріалів відеозапису на предмет фальсифікації сюжету, місця і часу події (зокрема, встановлення експертом наявності між кадрового або внутрішньо кадрового монтажу, поправках та підчистках, внесених в матеріали відеозапису); оригіналом чи копією є наданий відеозапис (відповідність слідів записуючого пристрою з тим апаратом, який використовувався для запису);
  • з габітоскопичним дослідженням осіб, які зафіксовані на відеозапису (діагностичні, класифікаційні та ідентифікаційні завдання). Зокрема, визначається технічна характеристика засобів, за допомогою яких зроблений відеозапис, визначаються способи її подальшої обробки та збереження. Встановлення або відсутність тотожності на основі вивчення зовнішнього обліку людини проводиться шляхом надання експертом відповіді на питання: одна або різні особи відображені на фрагментах відеозапису, отриманих з камер відео спостереження? Чи немає серед осіб на груповому відео зображенні тієї особи, фотознімок якої представлений на експертизу та ін. Ускладнюється отримання відповіді ц випадках, коли інформація щодо відображення особи, яку експерт отримує, обмежена: неповне зображення особи – в динаміці або у статиці (неповно відображення в результаті умов зйомки, недостатнє освітлення та ін.); часткова інформація про зріст, фігуру, осанці людини; обличчя частково закрито предметами одягу. Фрагментарна інформація – наявність окремих фрагментів, які частково характеризують зовнішній облік людини, окремі динамічні ознаки та ін.
  • дослідження звукового супроводу відео зображення, аналіз звукового фону, окремих звуків, речі та співпадіння її з артикуляцією губ;
  • встановлення астрономічного часу подій, які є предметом розслідування;
  • дослідження, які мають метою вирішення ситуаційних завдань за окремими фрагментами відеозапису (швидкість руху, сила удару або сила метання предмету та ін.) [9, с. 58].

У разі дослідження відеозапису, отриманого в результаті проведення НС(Р)Д у зв’язку із застосуванням спеціальної техніки, коли певні спеціальні технічні засоби мають режим «Цілком таємно» і не можуть бути надані для проведення експертних досліджень, дослідження відеозапису з метою визначення її оригінальності та встановлення записуючого пристрою можливе за умови надання на порівняльне експертне дослідження безпосередньо експериментальних записів (оформлених належним чином), отриманих за допомогою зазначеної техніки [10, с. 247].

Таким чином, своєчасний аналіз відеоінформації вже на початковому етапі розслідування надає слідству можливість для формування інформаційного блоку щодо: обставин події; певних епізодах злочинних дій (особливо, коли йдеться про багатоепізодні масові заворушення); особах, які брали в них участь; про потерпілих (жертвах) та про свідків-очевидців; створення фототеки підозрюваних для проведення впізнання та ін., що значно підвищує ефективність розслідування кримінальних проваджень та викриття винних осіб.

Література:

  1. Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів (ETS N 120). Страсбург, 19 серпня 1985 р. ETS/STE. No. 120. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_003
  2. Про ратифікацію Європейської конвенції про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів: Закон України N 2791-III. Відомості Верховної Ради України. 2002, N 7, ст. 53.
  3. Експертизи у судочинстві України : навч.-наук. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, І. В. Гори. Київ : Юрінкомінтер, 2018. 504 с.
  4. Ухвала Київського апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2003 р. у справі № 11-687 2003 р. (справа № 1-309/01В Голосіївський районний cуд м. Києва) // Архів Голосіївського районного суду м. Києва за 2003 р.
  5. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v012p710–11/paran54#n54
  6. Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні: Інструкція, затверджена спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СБ України, Міністерством фінансів України, Адміністрацією ДПС України та Міністерством юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1681/51 від 16.11.2012 р. URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0114900–12 
  7. Гора І. В. Можливості судової експертизи відеозапису в розслідуванні організованої злочинності. Протидія організованій злочинній діяльності: матеріали всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (м. Одеса, 30 березня 2018 р.). Одеса : Букаев В.В., 2018. С. 32–35.
  8. Кузьменко О. П. Доказове значення матеріалів відео зйомки, отриманих в ході розслідування масових заворушень. Вісник кримінального судочинства. 2015. № 4. С. 160–170.
  9. Белкова Г. Г. Некоторые проблемы криминалистической экспертизы видеоизображения. Новый юридический вестник. № 2 (2) ноябрь 2017. С. 57–60.
  10. Брендель О. І. Засоби приховуваного відео спостереження та особливості їх використання в процесі розслідування злочинів і експертного дослідження. Теорія і практика судової експертизи і криміналістики: Збірник наукових праць. Вип.16. Харків : Право, 2016. С. 239–248.

Works Cited