Вісник Академії адвокатури України

2019 • Том 16 • Число 1(42)

УДК | UDC : 349.6
DOI: 10.37692/visnyk.aau.16.1(42).72-79
Посилання | Cite as:

Правове регулювання екологічного інвестування в Україні та зарубіжних країнах як важливий напрям екологізації суспільства. Вісник Академії адвокатури України. . Том 16. Число 1(42). С. 7279.
DOI: 

Ключові слова | Keywords:

Надійшла до редакції:
Оприлюднена онлайн: 10 жовтня 2019

Copyright © 2019 Кубов Н.

Creative Commons Ця стаття розповсюджується на умовах Ліцензії Creative Commons Із зазначенням авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна

Link to Правове регулювання екологічного інвестування в Україні та зарубіжних країнах як важливий напрям екологізації суспільства

Правове регулювання екологічного інвестування в Україні та зарубіжних країнах як важливий напрям екологізації суспільства

Назар Кубов

Назар Кубов

Право, 3 курс • студент
Академія адвокатури України

Анотація | Abstract

Стаття присвячена дослідженню правової природи «зелених інвестицій», розглянуто актуальність та передумови розвитку вітчизняної системи екологічного інвестування. Виділено проблеми для впровадження екологічних інвестицій в економіку України. Проаналізовано досвід зарубіжних країн, у яких функціонують екологічні інвестиції та перспективи їх залучення в національну економіку.

Постановка проблеми

Останнім часом на ринку цінних паперів можна побачити зародження нових інструментів – «зелених облігацій». Курс багатьох держав на впровадження екологічних програм сприяв успішному становленню та початку активного розвитку даного сегмента, а наявність соціально відповідальних інвесторів породила високий попит на такого типу фінансові інструменти. Наприклад, у травні 2017 року на кліматичній конференції Innovate4Climate в Барселоні, яка була організована Всесвітнім банком, світові лідери в процесі дискусій майбутнього кліматичного фінансування зазначили, що ринок «зелених облігацій» в процесі свого становлення та розвитку дає багато нових можливостей. При наявності багатьох подібних характеристик такі облігації порівняно з іншими мають більшу зацікавленість серед інвесторів, тому є певна вигода в їх емісії як для емітентів, так і для власне ринкових агентів. Про важливість «зелених облігацій» як інструменту фінансування та забезпечення сталого екологічного розвитку свідчить той факт, що питання екологічних інвестицій регулярно входить до порядку денного найбільших міжнародних самітів, включаючи Всесвітній економічний форум. Тематика «зеленого» банківського кредитування, а також розвиток ринків екологічних облігацій обговорювались на саміті G20, який проходив у листопаді–грудні 2018 року в Буенос-Айресі.

Наразі вітчизняній економіці потрібні інвестиції у сферу природокористування та ресурсозбереження для переходу на новий рівень розвитку. Стан соціально-економічного розвитку країни, рівень життя населення, можливість та повнота впровадження будь-яких сучасних природоохоронних та екологічних заходів, проектів і програм повною мірою залежать від якості механізму екологічного інвестування. Усе це обумовлює актуальність та необхідність обраної тематики дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зважаючи на те, що екологічні інвестиції як своєрідний феномен ХХІ століття набули широкого обговорення лише протягом останніх декількох років, то дослідження та висновки вчених тільки накопичуються у науковій доктрині. Дана проблема є багатовекторною, тому над її вирішенням працюють спеціалісти різних галузей – це і юристи, і екологи, і біологи, а також  фінансисти. Науковими розробками для економічної практики з питань «зелених інвестицій» займаються такі вчені як Л. Г. Мельник, Т. П. Галушкіна та О. Ф. Балацький.

Правові аспекти та екологічних облігацій та порядок їх функціонування в інших країнах розглядають юристи О. М. Шуміло, Л. А. Сиволап, О. В. Нечипорук, С. В. Юхим­чук та інші.

Мета дослідження

Метою статті є дослідження правового регулювання зелених інвестицій, аналіз їхніх ознак та особливостей, способів їхнього впровадження в сучасних країнах світу, а також доцільність практичної реалізації «зелених облігацій» в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасних умовах можна помітити тенденцію зростання світової економіки, яка одночасно поєднана із скороченням і деградацією екологічних систем, природних ресурсів, біологічного різноманіття. Для реалізації ключових принципів зеленої економіки потрібні значні екологічні інвестування. «Зелені облігації» можуть бути інструментом переходу до екологічно стійкої економіки саме в той час, коли всі світові уряди активізують свої зусилля в боротьбі з глобальним потеплінням, особливо після підписання Паризької кліматичної угоди в грудні 2015 року. Наукова доктрина має різні підходи щодо трактування поняття «зелені інвестиції», але найбільш широким за змістом вважається таке: «зелені інвестиції» – це інвестиції, спрямовані на розвиток та модернізацію виробничо-технологічного процесу із впровадженням або використанням інноваційних технологій виробництва та виробничо-технологічних процесів для зменшення негативної антропогенної й техногенної дії на навколишнє середовище. Відмінною ознакою «зелених облігацій» є те, що залучені кошти використовуються для проектів, пов’язаних з відновлюваною енергетикою, збільшенням рівня енергоефективності, екологічно чистим транспортом.

Вигода від випуску таких облігацій існує як для емітентів, так і для інвесторів. Фінансуючи екологічні проекти, емітент створює зразок прогресивної організації, яка орієнтована на довгостроковий та стійкий розвиток. Розумно припустити, що інвестори, особливо ті, які позиціонують себе як соціально відповідальні, можуть віддати перевагу саме таким емітентам. Крім цього, у «зелені облігації» можуть інвестувати принципово нові інвестори з метою надання підтримки новим екологічним проектам. Популярність «зелених облігацій» зростає з кожним роком. Для порівняння, якщо в 2016 році таких цінних паперів було випущено на $ 36,7 млрд., то в 2017 році вже на $ 81,6 млрд. Очікується, що до кінця 2019 року ця цифра зросте до $ 150 млрд. [11].

На сьогоднішній день емітентами «зелених» боргових паперів є найрізноманітніші організації – наднаціональні (Європейський інвестиційний банк, Світовий банк), муніципальні (провінційні) національні уряди (місто Париж, штат Массачусетс, провінція Онтаріо, уряд Польщі і Франції), банки (Банк Америки, Креді Агріколь), великі корпорації (Епл, Тойота), цільові компанії (Трасти, партнерства) і різні державні установи (Експорт розвитку Канади, Нью-Йоркський транспортний орган) [7, с. 398].

Не існує єдиних стандартів для «зелених інвестицій», так само як і механізму виконання цих стандартів. Тим не менш, Green Bonds Principles (далі – GBPs), встановлені Міжнародною асоціацією ринку капіталу, є прийнятими еталонами, якими керуються більшість світових емітентів «зелених облігацій».

Початком стандартизації «зелених» облігацій можна вважати публікацію міжнародною некомерційною організацією Climate Bond Initiative (далі – CBI) у кінці 2011 року першого стандарту кліматичних бондів і схеми їх сертифікації (в сфері генерації вітрової енергії). У 2012−2015 рр. були розроблені і затверджені чотири секторальних (галузевих) стандарти – для проектів, що стосуються відновлюваної сонячної енергетики, низьковуглецевого громадського транспорту (швидкісний автобус) і енергоефективності будівель [2, с. 10].

У грудні 2015 року була опублікована «версія 2.0» стандартів CBI, до якої увійшли всі перераховані вище стандарти. Крім того, було повідомлено про кінець розроблення і швидку публікацію ще цілої групи галузевих стандартів, які відносяться до емісії еко-облігацій для реалізації програм і проектів у сфері біотермальної та геотермальної енергії, а також в гідроенергетиці, сільському і лісовому господарстві [4, с. 364].

«Версія 2.0» також включила опис сертифікаційного процесу, вимоги до емітентів облігацій. Сертифікат видається майбутньому емітенту «зелених» облігацій на підставі задокументованого у встановленій формі висновку третьої сторони. Наявність такого висновку є підтвердженням того, що підготовлені до випуску облігації відповідають встановленим CBI набору критеріїв. Необхідно відзначити, що отримання висновку третьої сторони відрізняється від процесу отримання підтвердження «зеленого» характеру облігації, який здійснюється стороннім експертом, якого залучає майбутній емітент.

Розроблені CBI стандарти є добровільними. Вони не зобов’язують емітентів сертифікувати випущені облігації; наявність або відсутність сертифікату відповідності «кліматичним» або «зеленим» маркуванням формально поки що не впливає на котирування таких облігацій.

Питання про баланс інтересів емітентів (інвесторів) ринку «зелених» облігацій вперше офіційно було піднято у листопаді 2013 року на симпозіумі, організованому МБРР. За підсумками обговорення у січні 2014 року були опубліковані Принципи «зелених» облігацій (далі – Green Bond Principles), а в березні 2015 року вийшла друга редакція цього документа [6, с. 70].

Так само, як і стандарти CBI, Green Bond Principles носять добровільний характер. Хоча, вони теж мають багато спільних елементів, зокрема, рекомендації оформлення процедури сертифікації та підтвердження автентичності «зелених облігацій». Однак, в цілому Green Bond Principles охоплюють більш широке коло питань, пов’язаних з емісією й обігом «зелених облігацій», ніж стандарти CBI.

Green Bond Principles складаються з чотирьох компонентів: 1) напрямок використання надходжень від «зелених інвестицій»; 2) процес оцінки і вибору проекту; 3) управління засобами емісії; 4) звітність.

Для визначення «зеленого» характеру облігацій найважливішим є перший компонент, відповідно до якого використання надходжень від емісії – ключовий момент в маркуванні інвестицій як «зелених». Категорії використання коштів визначені досить широко (при цьому перелік напрямків не є вичерпним), а саме:

  • відновлювані джерела енергетики;
  • енергоефективність та енергозбереження;
  • ефективна утилізація відходів;
  • раціональне використання земельних ресурсів (включаючи землі лісогосподарського і сільськогосподарського призначення);
  • збереження біологічних видів;
  • екологічний транспорт;
  • ефективне управління водними ресурсами;
  • адаптація до кліматичних змін.

Дотримання Green Bond Principles означає насамперед те, що емітент відповідає встановленим стандартам щодо спрямування коштів від облігацій і виконує усі вимоги проекту та надає звітність інвесторам. Як правило, це вимагає додаткових зусиль і фінансування з боку емітентів.

Залучення незалежних експертів є ключовим моментом для «зелених інвестицій». CBI надає рекомендації щодо здійснення експертами наступних дій:

  • вторинний огляд (second party review) консультантами з визнаним досвідом в сфері екологічного процесу оцінки і відбору проектів (наприклад, CICERO, Oekom, Sustainalytics);
  • аудит незалежними компаніями (наприклад Deloitte) для перевірки певних аспектів процесу випуску «зелених облігацій», наприклад методу внутрішнього відстеження або розподілу коштів;
  • незалежні сертифікації, такі як сертифікат Climate Bond Initiative (CBI), надають інвесторам додаткові гарантії того, що дивіденди від «зелених облігацій» будуть спрямовані на підтримання екологічного розвитку.

На практиці такі стандарти застосовуються досить часто. Наприклад, компанія Apple Inc використовує вторинний огляд екологічного консультанта Sustainalytics і аудит від Ernst & Young, а також щорічний звіт, в якому детально описуються екологічні проекти, процес їхнього відбору, розподіл коштів, прогнозовані вигоди [12]. Всі ці документи знаходяться у відкритому доступі для інвесторів, що дає їм змогу вільно аналізувати та прогнозувати подальший розвиток своїх інвестицій.

Незважаючи на відсутність чітких закріплених вимог до емісії «зелених облігацій», емітенти докладають значних зусиль для того, щоб продемонструвати інвесторам дотримання усіх положень та орієнтацій і в такий спосіб залучити нові інвестиції. Також існує думка, що введення обтяжливих додаткових вимог може створити надто велике фінансове навантаження на емітентів «зелених облігацій» і, як наслідок, зменшити ринкові пропозиції таких облігацій.

Щоб оцінити юридичні особливості «зелених облігацій», потрібно розглянути проспект емісії – офіційний документ, який виданий емітентом і містить істотну інформацію про самого емітента і його емісії. У цьому документі емітент бере на себе певні зобов’язання перед інвестором.

Унікальною ознакою проспекту емісії «зелених облігацій» є більш розширена (в порівнянні зі звичайними облігаціями) секція «Використання доходів» (Use of Proceeds), в якій емітент зобов’язується використовувати доходи від «зелених облігацій» тільки для певних проектів в сфері екології та енергозбереження (Eligible Projects), а також надавати додаткову звітність.

Виникає питання, чи зможуть інвестори бути впевнені, що доходи (дивіденди) дійсно будуть направлятися на еко-проекти? Для цього корисно розглянути розділ «Випадки дефолту » (Events of Default) проспекту емісії, який встановлює, що відбувається у випадках невиконання зобов’язань і що саме є невиконанням зобов’язань.  Аналізуючи велику кількість проспектів емісії «зелених облігацій», стає зрозуміло, що невиконання обов’язку направляти кошти на «зелені проекти» і надавати додаткову звітність не завжди вважається дефолтом. Наприклад, в проспекті емісії Apple Inc встановлюється: «Ринкова ціна облігацій може бути піддана впливу будь-якої відмови від використання доходів від облігацій на відповідні екологічні проекти ... Незважаючи на те, що ми погодилися з визначеними зобов’язаннями щодо надання звітності, як описано в розділі «Використання доходів», невиконання таких зобов’язань не вважатиметься дефолтом в рамках цієї Угоди» [10].

Таким чином, незважаючи на те, що емітенти «зелених облігацій» вказують прямо в проспекті емісії, куди будуть направлятися дивіденди і яка звітність буде надаватися інвесторам, в проспекті емісії допускається можливість невиконання таких зобов’язань. Отже, додаткові стандарти випуску «зелених облігацій» є добровільними й інвесторам залишається покладатися на добросовісність емітентів.

Наразі практика емісії «зелених інвестицій» є поширеною та актуальною у багатьох розвинених країнах світу. Механізми підтримки «зелених» бондів є досить різними. Так, Уряд Великобританії покладає великі надії на створення низьковуглецевої, енергоефективної і екологічно стійкої економіки. Активні дії по переходу до «зеленої» економіки в Сполученому Королівстві почалися з прийняття Закону про зміну клімату у 2008 році (Climate Change Act 2008), ціллю якого є зменшення викидів CO2 до 2050 року на 80% порівняно з базовим 1990 роком [3, с. 23]. З метою залучення інвестицій в «зелені» проекти урядом Великобританії був створений Банк зелених інвестицій (GIB), який почав здійснювати свою діяльність у жовтні 2012 року. Головними завданнями даної установи є усунення певних бар’єрів ринку і стимулювання припливу інвестицій з приватного сектора в «зелені» інфраструктурні проекти. Банк використовує такі основні інструменти: кредити та інвестиції в акціонерний капітал, фінансування через інвестиційний фонд і гарантії. Але, крім здійснюваних заходів прямого впливу на ринок (державні гарантії, кредити та інші) в області екології, у Великобританії існує ряд заходів непрямого характеру (екологічні податки і пільги). Наприклад, з метою скорочення кількості відходів у Великобританії в 1996 році було введено податок на використання сміттєзвалищ, який є першим податком в даній країні, введеним з метою підтримки екології. Ставка податку становить від 2,65 до 84,40 фунта стерлінгів за тонну [5, с. 65]. Також для бізнесу у Великобританії існують податкові відрахування при покупці енергоефективного обладнання з низьким рівнем викидів CO2.

Передумовами переходу до «зеленої» економіки в Південній Кореї стали глобальне потепління, висока залежність від використання корисних копалин і економічна криза. Перехід до «зеленої» економіки почав активно здійснюватися з оголошення президентом національної стратегії «низьковуглецевого зеленого зростання» в листопаді 2008 року. Для реалізації даної стратегії в 2009 році був прийнятий п’ятирічний план по «зеленому» зростанню (2009−2013 рр.). Для реалізації цього плану було витрачено 83,6 млрд. доларів США, що становить 2% від валового внутрішнього продукту [8]. Основна увага корейського уряду зосереджена на великих будівельних проектах в рамках «зеленого нового курсу» (відновлення чотирьох великих річок, спорудження 1 млн. «зелених» будинків до 2020 року та високошвидкісних залізниць).

Німеччина стала однією з перших країн в області проведення «зеленої» політики, яка висунула у 1971 р свою першу федеральну екологічну програму. У 1973 році в результаті нафтової кризи було збільшено ціни на нафту, що сприяло прийняттю закону про збереження енергії у 1976 році. При цьому були введені заохочувальні та компенсаційні виплати для інвестицій, спрямованих на захист навколишнього середовища. Державну фінансову підтримку «зелених» проектів в Німеччині здійснює національний інвестиційний банк Kreditanstaltfur Wiederaufbau (KfW) [9]. Основними напрямками фінансування KfW в області екології є відновлювані джерела енергії, енергоефективність, низьковуглецевий транспорт.

В Україні процес розвитку «екологічних інвестицій» поки що знаходиться на етапі становлення. Основним завданням для нашої країни є створення політичного підґрунтя для розширення міжнародного співробітництва у цій сфері. До 2020 року Україна хоче збільшити частку відновлюваних джерел в енергетичному балансі держави до 10%, однак сьогодні цей показник ще не досяг 1%. Необхідність залучення «зелених» облігацій в Україну зумовлена тим, що основними виробниками електроенергії є атомні та теплові електростанції, що працюють на застарілому обладнанні і викидають в атмосферу шкідливі речовини, кількість яких в 10−30 разів перевищує стандарти ЄС. Теплові електростанції були та залишаються основними забруднювачами повітря. На галузь припадає майже 80% загальнонаціональних викидів діоксиду сірки та 25% оксиду азоту та вуглецю [1, с. 177]. За відсутності фінансування підтримка природоохоронних заходів є недопустимо низькою.

Покращити екологічну ситуацію в Україні та модернізувати існуючі ТЕС можна шляхом використання механізму «зелених інвестицій», що дозволяє залучати підприємствам іноземні інвестиції в муніципальну, енергетичну та промислову галузі. Кошти призначаються для реконструкції комунальних систем теплопостачання, систем очищення стічних вод, на підвищення енергоефективності металургії.

Вже у 2011 році виникла низка питань щодо можливості залучення «зелених інвестицій» в Україну. Основною проблемою стала недостатня спроможність національної системи оцінки впливу на довкілля відповідати основним вимогам та принципам, які встановлені GBPs. З цієї причини Україні загрожує тимчасове обмеження використання таких механізмів Кіотського протоколу як торгівля квотами на викиди парникових газів та реалізація проектів спільного впровадження за національною процедурою.

Відсутність «зелених інвестицій» може поглибити важке екологічне становище країни. Попри поступове зростання екологічних зборів за забруднення довкілля, фінансова мотивація забруднювачів до зниження викидів недостатня. Підприємства теплової генерації сплачують вищу ставку податку, замість того, щоб інвестувати у природоохоронні заходи. Варто відзначити, що екологія тісно пов’язана з економікою й існуючі методи та технології ускладнюють інтеграцію в енергетичний ринок ЄС.

Висновки

Незважаючи на скептичні висловлювання деяких інвесторів і аналітиків стосовно низької прибутковості «зелених облігацій» і ненадійність механізмів моніторингу ефективності використання зібраних коштів, останнім часом помітно збільшилося число прихильників цього фінансового інструменту. У контексті важливості, необхідності та доцільності випуску «зелених інвестицій» можна виділити наступні особливості.

По-перше, цільовий характер використання фінансових коштів, отриманих в результаті випуску «зелених» бондів. Дані кошти можуть використовуватися тільки для інвестицій в програми і проекти, пов’язані із запобіганням зміни клімату, захистом навколишнього середовища, розробкою і впровадженням альтернативних джерел енергії, скороченням викидів парникових газів, підвищенням енергоефективності і багатьма іншими «зеленими» напрямками.

По-друге, наявність міжнародних і національних стандартів «зелених» облігацій. Хоча міжнародні стандарти носять добровільний характер, їх наявність дозволяє емітентам та інвесторам отримати гарантії цільового характеру використання фінансових коштів. Поступово в різних країнах починають формуватися обов’язкові національні стандарти «зеленого» фінансування.

По-третє, «зелені» бонди є менш ризиковим інструментом, ніж більшість тих, які розміщені на ринку облігацій. Частка «зелених облігацій» з найвищими
інвестиційними рейтингами вища, ніж в середньому на ринку. Їхня висока кредитна якість пояснюється не тільки стандартизацією облігацій і заставних активів, прозорим зв’язком між процесом і результатами інвестування, а й активною підтримкою держав і міжнародних організацій ринку «зелених облігацій».

По-четверте, більшість випусків «зелених» бондів орієнтовані на термін більш як десять років і можуть бути пов’язані з термінами реалізації інвестиційних проектів. Звичайні облігації мають коротші терміни погашення, що не завжди відповідають фінансовим потребам інфраструктурних проектів.

По-п’яте, «зелені» облігації вже отримали визнання всіх основних інвесторів ринку цінних паперів. Швидкий розвиток ринків «зелених» бондів в різних за рівнем соціально-економічного розвитку країнах свідчить про баланс інтересів учасників ринку, які готові розглядати «зелені» бонди в якості інструменту, який відповідає їхнім стратегіям.

Література:

  1. Аніщенко В. О. До питання щодо вдосконалення теоретико-методологічних засад екологічного інвестування. Актуальні проблеми економіки. 2007. Вип. 8. C. 175−183.
  2. Арестов С. В. Механізм підвищення економіко-екологічної ефективності природоохоронних інвестицій в екосистемні послуги : автореф. дис. ... канд. екон. Наук : 08.00.06. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень. Одеса, 2008. 20 с. 
  3. Вишницька О. І. Класифікація екологічних інвестицій. Екологічний менеджмент у загальній системі управління : зб. тез доп. Дев’ятої щорічної Всеукр. наук. конф. (21−22 квітня 2009 р.). Суми : СумДУ, 2009. C. 20−25.
  4. Дідух В. Екологізація інноваційної діяльності відповідно до вимог сталого розвитку суспільства. Ефективність державного управління. 2011. Вип. 27. C. 359−369.
  5. Енергоефективність як ресурс інноваційного розвитку : Національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності у 2008 році / С. Ф. Єрмілов, В. М. Геєць, Ю. П Ященко, В. В. Григоровський, В. Е. Лір та ін. Київ : НАЕР, 2009. 93 с.
  6. Лавренчук В. А. Державне регулювання альтернативної енергетики як фактор сталого розвитку економіки. Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. Київ, 2010. № 10 (113). С. 69−73.
  7. Рассаднікова С. І. Стратегія і тактика екологізації інвестиційної діяльності. Науковий вісник НЛТУ України. 2005. Вип. 15.6. С. 396−402.
  8. Рилєєв С. В. Екологічні інвестиції в Україні: теоретичний аспект. URL : http://www.rusnauka.com/9_SNP_2015/ Economics/7_189588.doc.htm
  9. ТОП-5 інструментів залучення «зелених» інвестицій. URL : http://www.visnuk.com.ua/uk/publication/100005817-top-5-instrumentiv-zaluchennya-zelenikh-investitsiy
  10. Adam James. Fact Sheet: 6 Things You Should Know About The Value Of Renewable Energy. URL : http://thinkprogress.org
  11. Eurostat: Employment, production and value added in the environmental economy, by activity, EU-28, 2016. detailed data URL : http: //appsso.eurostat.ec.europa.eu
  12. Key World Energy Statistics. International Energy Agency, 2011.

Works Cited