Вісник Академії адвокатури України

2019 • Том 16 • Число 2(43)

УДК | UDC : 340
DOI: 10.37692/visnyk.aau.16.2(43).71-78
Посилання | Cite as:

Актуальні питання психологічної експертизи «булінгу». Вісник Академії адвокатури України. . Том 16. Число 2(43). С. 7178.
DOI: 

Ключові слова | Keywords:
0 ЗАВАНТАЖИТИ файл .PDF : ~150 kB

Надійшла до редакції:
Оприлюднена онлайн: 12 грудня 2019

Copyright © 2019 Ходанович О.

Creative Commons Ця стаття розповсюджується на умовах Ліцензії Creative Commons Із зазначенням авторства — Некомерційна 4.0 Міжнародна

Link to Актуальні питання психологічної експертизи «булінгу»

Актуальні питання психологічної експертизи «булінгу»

О. Ходанович

О. Ходанович

кандидат психологічних наук
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Анотація | Abstract

У статті розглядаються проблемні питання щодо призначення і проведення судово-психологічних експертиз «булінгу», звертається увага на відсутність кваліфікованих фахівців з дитячої психології та сертифікованих методик дослідження.

Постановка проблеми

Кардинальні перетворення, що відбуваються сьогодні в українському суспільстві, породжують низку проблем й питань, конструктивне вирішення котрих неможливе без адекватної оцінки ймовірних психологічних ризиків, що, у свою чергу, ставить завдання перед теорією і практикою психологічної експертизи. Сучасна психологія вирізняється широкою розгалуженістю, різноманіттям шкіл, концепцій, підходів і містить не лише такі, що стали традиційними, галузі й напрями – вікову, педагогічну, соціальну, інженерну, військову, клінічну, юридичну психології й цілу низку інших, а й відносно молоді чи такі, що тільки розвиваються – як геронтологія, психологія службової діяльності, кримінальна психологія, політична психологія, екологічна психологія, соціальна психологія освіти, психологія батьківства, психологія поведінки, що відхиляється від норм (девіантологія та аддіктологія), психологія тероризму та екстремізму та інші, які виникли на стику різних предметних галузей, а окремі з них поки не мають закріпленого наукового статусу. Відповідно, виходячи з розширення галузей буття сучасної людини й різноманіття підгалузевих напрямів, і таких, що вже існують, і таких, що виникають у психологічній науці, закономірно збільшується й діапазон експертних видів діяльності, що містять психологічну складову. Зокрема сьогодні розповсюдженими є такі види експертиз як юридичні експертизи (експертиза особистості, експертиза протизаконного психічного впливу, віктимологічна, сексологічна, а також різноманіття судово-психологічних експертиз. Окремої уваги потребує розгляд питань щодо проведення експертиз психологічного впливу й психологічного насильства (в тому числі у формах булінгу, мобінгу. Сьогодні йдеться про таку експертизу поза меж судочинства, але у спірних випадках вона може стати судовою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Актуальність судово-психологічної експертизи зумовила появу значної кількості наукових праць на цю тему. Так, проблемам нетрадиційних видів судово-психологічної експертизи присвячені наукові статті про булінг та мобінг. Їх актуальність доволі висока в силу появи у учасників цькування тяжких фізичних та психологічних наслідків, аж до самогубства. Феномен цькування як предмет психологічної науки існує на стику психології особистості, соціальної й клінічної психології. Проблемам булінгу у школі займались такі вітчизняні науковці як К. З. Абсалямова, А. А. Губко, О. Ю. Дроздов, Е. В. Кіричевська ,Л. І. Лушпай , Н. Ю. Максимова, К. Л. , О. М. Ожийова, Л. І. Рудь, О. Г. Ставицька, С. С. Стельмах, О. О. Шумило, Юрчик О. М.  та зарубіжні науковці О. А. Бєлобрикіна, А. А. Бочавер, М. Л. Бутовська, В. І. Вишневська, В. Л. Дресвянніков, І. С. Кон, І. Г. Малкіна-Пих, Е. Руланн, І. О. Фурманов, К. Д. Хломов, Л. Б. Шнейдер та ін. Особливу увагу в аспекті дослідження проблем булінгу викликає дисертація О. М. Юрчик «Психологічна профілактика шкільного насильства в початкових класах [1].

Шкільне цькування є фактором ризику, пов’язаним з антисуспільною та злочинною поведінкою. Змістовно цькування містить в собі широкий спектр поведінкових дій: фізичні напади (нанесення тілесних ушкоджень, агресивні дії сексуального характеру, побої), переслідування, залякування, здирство або насильницьке вилучення будь-чого (грошей, речей), примушування щось зробити (крадіжка, розбій), соціальна ізоляція жертви та ін. Цькування як груповий феномен, може переноситися й на вищу освіту. Він є більш небезпечним, оскільки може призвести як до суїцидальних спроб  жертви, а також до її активних протиправних дій стосовно агресорів. В слідчій та судовій практиці як потерпілі, підозрювані або свідки можуть виступати діти різноманітного віку. В окремих випадках стосовно дітей призначається судово-психологічна експертиза, котра проводиться у випадках, коли для вирішення юридичних питань необхідні професійні знання психолога. Перед експертом-психологом постає завдання професійної оцінки психічних процесів, психічних станів й властивостей особи в цілому, психологічного аналізу ставлення особи до ситуації, яка склалася, а також аналізу впливу виявлених психічних особливостей поведінки від експертної особи в конкретній ситуації делікту. Розгляду питань судово-психологічної експертизи психологічного впливу й психологічного насильства присвячені наукові праці О. А. Бєлобрикіної, В. Л. Дресвяннікова, Н. В. Король, І. І. Мамайчук, Ф. С. Сауфанова, Л. Б. Шнайдер та ін.

Виклад основного матеріалу

В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким боулінгом. У дошкільнят та школярів молодших класів роль батьків та педагогів ще достатньо авторитетна у житті дітей, тому дорослі можуть регулювати відносини дошкільнят та школярів молодших класів один з одним. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів – діти починають один одного цькувати. Доведено, що найбільш розповсюдженим є булінг в загальноосвітній середній та старшій школі [2; 3]. Це пояснюється відносною автономією від дорослих дітей віком 10–11 до 17–18 років. Підлітковий вік характеризується перебудовою системи цінностей, віддаленням від дорослих, посиленням авторитету однолітків, особливими феноменами спілкування, котрі сприяють появі й існуванню шкільного цькування. Практично в усіх дослідженнях шкільного булінгу підкреслюється, що саме підлітки схильні до цькування найчастіше [4].

При визначенні шкільного насильства між дітьми використовують термін «булінг» та «мобінг» («шкільне цькування»). Мобінг – це форма психологічного насильства у вигляді масового цькування людини в колективі. За умов школи – це різновид емоційного насильства, коли клас або більша частина класу ополчається на когось одного та починає його регулярно цькувати з будь-якою метою, наприклад, вижити з класу – мобінг проти «новачка». Булінг – це також систематичне, таке, що регулярно повторюється насильство, цькування з боку одного школяра чи групи школярів стосовно одного школяра, який не може себе захистити. Це психологічний терор, який має за мету зацькувати жертву, викликати у неї страх, деморалізувати, принизити, підпорядкувати.  Необхідно зазначити, що це поняття в науковому світі не зовсім однозначне, проте в цілому дефініція булінгу виглядає так: це тривале психологічне чи фізичне насильство, що вчиняється навмисно та неодноразово по відношенню до людини [5]. Зазвичай, між агресором і жертвою існує дисбаланс влади й булер фізично й психологічно сильніше об’єкта віктимізації. Часто агресор використовує цькування як засіб встановлення переваги або підтримки свого статусу. Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Часто фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психоемоційного розвитку. Мотивація до булінгу може бути різноманітною: помста, відновлення справедливості, інструмент підпорядкування лідерству, усунення конкурентів, з відчуття неприязні. Шкільне насильство може надавати прямий або побічний вплив на дитину. Тривалі шкільні цькування впливають на Я-образ дитини, знижується самооцінка, дитина уникає стосунків з іншими людьми, включається «програма невдахи», котра розповсюджується на інші сфери життя дитини. У жертв булінга знижується соціометричний статус групі, починаються проблеми з навчанням, порушення поведінки, відповідно, підвищується ризик нервово-психічних й поведінкових розладах: в кращому випадку, депресії, порушення сну й апетиту, у гіршому – формування посттравматичного синдрому [6].

Окремі фахівці висловлюють сумніви щодо обґрунтованості призначення судово-психологічних експертиз, що стосуються психологічних аспектів булінгу. Вважають, що розширення за рахунок професійних знань і здорового глузду сфери застосування спеціальних знань в слідчій і судовій практиці може викликати послаблення самостійності слідчого й суду, звуження меж їх компетенції при встановленні фактичних обставин та зниження їх професійної кваліфікації. Безумовно, не можна закликати працівників органів досудового розслідування, які зіткнулися з труднощами у встановленні фактів булінгу, негайно призначати судово-психологічну експертизу. У таких випадках часто буває достатнім детальне проведення допитів свідків, потерпілих. Проте необхідно визнати, що в окремих випадках проблеми визначення булінгу об’єктивно потребують розширення традиційних меж судово-психологічної експертизи.

У загальному предметом психологічної експертизи в судовій та слідчій практиці виступають фактичні дані (чи їх встановлення) щодо психологічних особливостей, характеру й закономірностей психічної діяльності суб’єкта, а також щодо умов відображення ним об’єктивної реальності, котрі встановлюють шляхом психологічної експертної оцінки чи експертного дослідження. За правовим статусом психологічну експертизу диференціюють на судову та несудову, які можуть бути подібними за методикою та якістю проведення, проте відмінні за цільовим призначенням й характером ініціації запиту. Судову експертизу проводять з метою судочинства, в межах, встановлених нормативно-правовими актами; передбачає особливий порядок її призначення, суворий перелік суб’єктів, котрі можуть її призначити й провести, а також їх права, обов’язки й відповідальність; являють собою процесуальну дію, що містить проведення дослідження й підготовку висновку експертом з питань, поставлених перед ним суддею, слідчим суддею, сторонами кримінального провадження з метою встановлення обставин, що підлягають доказуванню за конкретною адміністративною, господарською, цивільною справою чи кримінальним провадженням. Позасудова (ініціативна) експертиза (експертне дослідження) не пов’язана з судочинством, сфера її застосування обмежується цивільними правовідносинами, проте її результати можуть стати підставою для судового розгляду чи відкриття кримінального провадження, у випадках, коли в ході її проведення встановлені достатні для цього факти. Цей вид експертизи не має особливого правового статусу, тому її ініціатором може виступати будь-яка фізична чи юридична особа, а порядок її проведення припускає довільний характер. Зазвичай, особа, що проводить експертне дослідження, не несе кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

Із самого початку становлення судово-психологічної експертизи одним із пріоритетних напрямів була експертиза стосовно неповнолітніх правопорушників, котру виокремлювали в окремий вид судово-психологічної експертизи. Із часом стали проводити судово-психологічну експертизу неповнолітніх потерпілих і свідків. Впровадження ювенальних технологій в судочинство стосовно неповнолітніх ставить питання щодо розширення системи судово-психологічної експертизи й виокремлення психологічної експертизи в «ювенальній юстиції» як самостійного напряму, в якому центральним об’єктом дослідження є психіка дитини (як у тих випадках, коли вона сама вступила у конфлікт із законом, так і тоді, коли порушені її права).  Ця проблема не є результатом суто теоретичних досліджень, вона є вкрай актуальною. Виокремлення психологічної експертизи малолітніх і неповнолітніх в окремий напрям зумовлено специфічністю об’єкта експертного дослідження – такої, що динамічно і нерівномірно розвивається психіки дитини, котра обумовлює своєрідність психічної діяльності, перш за все внаслідок об’єктивно й суб’єктивно обмежених можливостей до усвідомлено-вольової регуляції своєї поведінки [7, с. 16].

Експертне дослідження булінгу є доволі складним процесом, адже питання психології булінгу у сучасній науці практично не вивчені. Науковці у проблемі булінгу розглядають його з різних позицій: індивідуально психологічні особливості учасників процесу булінгу (булі-жертви та булі-ініціатори); соціально-психологічні умови виникнення та поширення булінгу; мікро- та мікросоціальні закономірності тих або інших соціальних груп, де існує булінг. Знання закономірностей психічної діяльності неповнолітньої особи дозволяє науково пояснити психічні стани і акти поведінки конкретної людини в певних умовах, що забезпечує адекватне врахування і відображення суб’єктивних факторів у юридичних рішеннях.

Методологічну основу судово-психологічної експертизи булінгу становлять загально психологічні наукові принципи: термінізму, розвитку психіки людини в єдності її свідомості та діяльності, системності, що передбачає вивчення психічної діяльності як єдиного цілого. З урахуванням задач, які ставлять перед експертом-психологом ініціатори експертизи, проведення СПЕ в кожному конкретному випадку передбачає широкий вибір різноманітних методів дослідження, котрі у психології умовно поділяють на «особистісні» (виявлення сталих й ситуативно обумовлених мотивів поведінки, рис характеру, особливостей емоційно-вольової сфери) 1 «інтелектуальні» (виявлення індивідуальних особливостей пізнавальної сфери під експертної особи). У будь-якому випадку вибір методик будується таким чином, щоб оптимально отримати дані щодо динаміки й змісту загального психічного розвитку. Набір методик для дослідження булінгу не є стандартним й передбачає врахування індивідуальних особливостей жертв булінгу та булерів (переслідувачів). Суб’єктивна оцінка неповнолітнім своїх дій з’ясовують шляхом спрямованої бесіди. Об’єктивний бік його дій – описано в матеріалах кримінального провадження. Найчастіше для вивчення інтелектуальної сфери використовують методики дослідження пам’яті, уваги, мислення («Піктограма», «Виключення зайвих предметів», «Класифікація», «Порівняння понять», «Послідовність сюжетних малюнків» та ін.). Характерологічні властивості, особливості емоційного реагування й мотиваційної сфери можна досліджувати за допомогою особистісних опитувальників та проективних методик (тест Розецвейга, «Малюнок людини», тест Люшера). Для визначення певних властивостей, що мають значення за конкретними кримінальними провадженнями (здатність до вольових зусиль, навіюваність, виснаженість нервової системи), існують спеціальні проби [8, c. 40-41]. Для проведення психодіагностичного дослідження шкільного насильства і визначення ймовірних профілів учасників, зазвичай використовують такі методики: опитувальник Р. Кеттелла, методику дослідження тривожності (методику діагностики показників і форм агресії, агресивної поведінки, методику вивчення самооцінки та рівня досягнень за Т. Дембо і С. Рубінштейн, методику вивчення статусу у колективі, методику діагностики батьківського ставлення А. Варги і В. Століна, «Кінетичний малюнок сім’ї», методики діагностики агресивних і ворожих реакцій, тест А. Ассінгера, авторські анкети дослідження характерних проявів насильства для дітей, педагогів, батьків.

Вітчизняні науковці звертають увагу, що при проведенні судово-психологічної експертизи булінгу можуть бути здійснені як лабораторний, так і природний експерименти, а також застосовані спеціальні методи: спостереження, що полягає у вивченні актів поведінки особи, її станів і реакцій у певних ситуаціях; інтерв’ю, за допомогою якого виявляються рівень розвитку, коло інтересів, характер оцінки своїх і чужих вчинків, результати спостережень індивіда за власними психічними процесами; вивчення матеріалів справи, яке полягає в установленні характеру правопорушення, даних про особу досліджуваного, його ролі у події та зайняту ним позицію; тестування, що передбачає вирішення вербальних і невербальних завдань і виконання інших завдань, результати яких дають змогу визначити деякі психічні характеристики особи; вивчення продуктів діяльності, тобто отримання певної інформації про особу на підставі різного роду її авторів, виробів тощо; ретроспективний аналіз зовнішніх ознак поведінки особи, за допомогою якого вивчають і оцінюють характер дій і мови суб’єкта, його фізичний стан і зовнішній вигляд до, під час, після вчинення певних дій [9, с. 230].

Дійсно, багато які з питань, які стосуються сфери інтелектуальної діяльності підлітка, зокрема встановлення рівня інтелектуального розвитку підлітка (чи відповідає розвиток пізнавальних процесів абсолютній нормі, пограничному недоумству чи олігофренії); рівня емоційно-вольової сфери (найчастіше розглядається проблема психічного інфантилізму з психічної точки зору та віку досягнення кримінальної відповідальності в юридичному плані); визначення індивідуально-типологічних особливостей особи, де маються на увазі юридично значущі характерологічні властивості; схильності до фантазування; підвищена навіюваність; лідерські тенденції; агресивність; соціальні якості особи; загально соціальна орієнтація; знання соціальних норм; межи допустимого та недопустимого; спроможність застосовувати ці знання в реальній поведінці; сталість функціонування цих норм у даного індивіду та їх прояв у ситуації суспільно-небезпечної поведінки; судово-психологічна експертиза осіб із сенсорними дефектами тощо, не можуть бути вирішені під час здійснення слідчим своїх процесуальних функцій з досудового розслідування кримінальних правопорушень, що вчинені неповнолітніми або з їх участю. Для з’ясування таких та інших питань необхідні спеціальні знання в галузі загальної та судової психології і оціночне судження з приводу встановлених фактів, на підставі чого фахівець-психолог повинен зробити висновок щодо питань, які цікавлять слідчого або суд.

З урахуванням специфіки психологічної експертизи за кримінальними провадженнями відносно неповнолітніх, експерт повинен знайомитися з матеріалами, що містять інформацію щодо розвитку й особистісних особливостей підозрюваного. Такі матеріали можна умовно поділити на дві категорії: такі, що містять загальні психологічні відомості про під експертну особу; такі, що містять відомості щодо психологічного стану під експертної особи в кримінальній ситуації. До першої категорії необхідно віднести дані, отримані під час допиту батьків, родичів, вчителів, вихователів та осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а також інформацію, отриману з неформальних характеристик з місця навчання та роботи, виписки з історії хвороби та інші документи, в котрих можуть міститися дані щодо рівня розвитку неповнолітнього обвинуваченого або підозрілого. До другої категорії для дослідження психічного стану неповнолітньої особи від час вчинення нею кримінального правопорушення необхідно надати в розпорядження експерта допити свідків, потерпілих, інших співучасників злочину стосовно того, як розвивалася кримінальна ситуація і як вів себе неповнолітній під час скоєння злочину або після нього. Неабияке значення мають показання неповнолітнього підозрюваного стосовно свого стану під час вчинення злочину щодо сприйняття ним навколишньої обстановки та його стану після вчинення злочину, подальшого ставлення до наслідків його злочинної поведінки. Для експерта-психолога певне значення матимуть також такі матеріали кримінального провадження, як протоколи огляду місця події, в яких можуть міститися відомості щодо способу вчинення, знарядь злочину, висновки судово-медичної експертизи стосовно тяжкості шкоди, нанесеної здоров’ю потерпілої особи тощо.

Важливим елементом підготовки до проведення судово-психологічної експертизи є вибір експертної установи або експерта. На даний час в Україні проведення судово-психологічних експертиз здійснюється в системі Міністерства юстиції та в системі Міністерства охорони здоров’я (зазвичай, при проведенні комплексної психолого-психіатричної експертизи). Найбільш доцільним є проведення судово-психологічної експертизи неповнолітніх психологами, які займаються вивченням й діагностикою різноманітних емоційних станів.

Висновки

Сучасний етап розвитку судово-психологічної експертизи булінгу характеризується неоднаковим ставленням до неї як юристів, так і психологів, а також із проблемами, пов’язаними з ї призначенням й проведенням в силу не розробленості її теоретичних основ. Важливими для проведення судово-психологічної експертизи булінгу будуть такі елементи: прийняття рішення щодо призначення й проведення даної експертизи, правильне визначення виду експертизи та предмету дослідження, вибір експерта або експертної установи, постановка запитань експерту-психологу в межах його компетенції.

Література:

  1. Юрчик О. М. Психологічна профілактика шкільного насильства в початкових класах : дис. …канд. психолог. наук : 19.00.07. Івано-Франківськ, 2016. 328 с.
  2. Аверьянов А. И. Школьный буллинг в воспоминаниях студентов МГПИ. URL : http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/pedagogy-psychology-andsociology-411/social-law-and-special-educational-psychology-411/11131-411-0635 
  3. Прихожан А. М. Школьный буллинг в представлениях и оценке студентов. URL : http://docplayer.ru/27285893-Prihozhan-a-m-d-psihol-n-professor-fgbouvpo-rossiyskiy-gosudarstvennyy-gumanitarnyy-universitet-g-moskva-a.html
  4. Ермолова Т. В., Савицкая Н. В. Буллинг как групповой феномен: исследование буллинга в Финляндии и скандинавских странах за последние 20 лет (1994-2914). URL : http://|psyjornals.ru/jmfp/2015/n1/76177.shtml
  5. Фурманов И. А. Социальная психология агрессии и насилия: профилактика и коррекция : учеб. пособие. Минск : Изд. центр БГУ, 2016. 401 с.
  6. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы. Москва : Эксмо, 2006. 1008 с. (Справочник практикующего психолога).
  7. Шипшин С. С. Перспективы развития судебно-психологической экспертизы несовершеннолетних на современном этапе // Теория и практика судебной экспертизы № 4 (12) 2008. С. 15-23.
  8. Фурманов И. А., Метлицкий И. Е. Судебно-психологическая экспертиза : учеб. материалы. Минск : БГУ, 2014. 78 с.
  9. Експертизи у судочинстві України : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, І. В. Гори. Київ : Юрінком Інтер, 2015. 504 с.

Works Cited